Так затишно мені буває в мушлі,
В хвилини незабарних одкровень.
А дощ здурів, вже стільки часу хлющить,
Що вже в одну зрівнялися калюжі
І вже незрозуміло - ніч чи день?..
Вже й звикла. Дощ мені не заважає.
Буває й так, що навіть - навпаки
Мене він, мимоволі, надихає
І в серці кожне слово розцвітає,
І вже мені не стримати руки...
Та ти ж до тих моментів не ревнуєш?
Я - поруч, хоч і вся в своїх думках.
Як схочеш, любий, ти мене почуєш,
Хоч в тих думках така відверта суміш!..
Та всі ті почуття - в твоїх руках.
В мушлi
© Copyright: Елена Эшвович, 2022
Свидетельство о публикации №122011703193
Свидетельство о публикации №122011703193
Рецензии
В мове Вы раскрываетесь полнее, уже не раз отмечал это для себя, особенно, когда не растекаетесь многословием по листу. Вот это понравилось больше остальных.
Творческого Вам!
Владимир Зозуля 24.01.2022 11:14 • Заявить о нарушении
Творческого Вам!
Владимир Зозуля 24.01.2022 11:14 • Заявить о нарушении
Спасибо, Володя. Мову люблю, но на русском как-то легче наверное, привычней. А пишу на том, на каком приходит, тут уже не по заказу души :)
Елена Эшвович 24.01.2022 12:14 Заявить о нарушении
Елена Эшвович 24.01.2022 12:14 Заявить о нарушении