Марина Бокар. Не хлебом единым. Рус. Бел
Ведь прохожий, как время - спешит.
Не спрошу из какого он племени
И с каких он спустился вершин…
Попрошу: "Помолись ранам Господа,
Как у Босхи Святой Иероним,-
Все дороги уводят из прошлого,
А приводят, по-прежнему, в "Рим"…
……………………………………………………….
Рим у каждого свой, как гора.Как гора,
На которую надо взобраться.
А потом, а потом, закусив удила,
По вершинам ее лихо мчаться…
Все циклично, цинично. В итоге одно-
Залипает людское пространство-
С этим грузом возврат по спирали – на дно.
Плачет небо и просит прибраться!
…………………………………………………………….
Рушатся, падают лестницы с неба
Прямо на "Рим"
Может поймете – "Не хлебом единым
Держится мир".
Не хлебам адзіным
Не спытаю ў прахожага імя,
Бо прахожы, як час - спяшаецца.
Не спытаю з якога ён племя
І з якіх ён спусціўся вяршыняў…
Папытаю: "Памаліся ранам Бога,
Як у Босхі Святы Іеранім,-
Усе дарогі адводзяць з мінулага,
А прыводзяць, па-ранейшаму, у "Рым"…
……………………………………………………….
Рым у кожнага свой, як гара.Як вуглі,
На якую трэба ўзлезці ціха.
А потым, а потым, закусіўшы цуглі,
Па вяршынях імчацца, як ліха
Усё цыклічна, цынічна. У выніку адно-
Заліпае людская прастора-звацца
З гэтым грузам зварот па спіралі – на дно.
Плача неба і просіць прыбрацца!
…………………………………………………………….
Бурацца, валяцца ўсходы з неба
Прама на "Рым"
Можа зразумееце – "Не хлебам адзіным
Трымаецца ўсім".
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122011603717