Лариса Антоновская. Размечталась. Рус. Бел
http://stihi.ru/2022/01/09/4044
Спасибо, Таня!
Открыт над головою серый зонт.
Ни яркости, ни проблеска вдали…
И трудно так шагнуть за горизонт,
Коль пред глазами только пядь земли.
Невидимо довлеет пустота,
А там – в страстях промчит метеорит
И спрятана за ширмою зонта,
Сгорает жизнь, но как она горит!
А к чёрту зонт, пусть льёт, гремит, штормит
И скорость набирает оборот.
…Мечта пугливым мотыльком взлетит
И вдруг осядет у земных ворот.
Размроілася
Над галавою шэры парасон.
Ні яркасці, ні пробліску ўдалечыні…
І цяжка так ступіць за гарызонт,
Наперадзе пядзя зямлі куды ні зірні.
Нябачна пераважае пустэчы зона,
А там – у запале метэарыт імчыць
І схавана за шырмаю парасона,
Згарае жыццё, але як яно гарыць!
Што парасон, хай ілье, грукоча, штарміць
І хуткасць набірае зварот.
…Мара палахлівым матыльком узляціць
І раптам асядзе ў зямных варот.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122011603502