У полоні.
Я не можу ночами спати,
бо душа у твоєму полоні.
Серце змушене вічно кохати..
Гострий біль пронизує скроні.
Твоя дія моїй протилежна,
ти так легко про все забуваєш.
Я ж.. занадто, від тебе залежна!
Але ти мене не кохаєш.
Не така я тобі. Розумію.
І не можу я щось змінити.
Не плекаю свою надію,
але ж.. як мені далі жити?
Одним днем. Бо мети не маю.
Не існує для мене планів.
Я до болю тебе кохаю!
Ти не знімеш з душі кайданів.
Душа мліє моя щоночі,
горить тіло, бо я в полоні!
І печуть вже червоні очі -
пересохли річки солоні...
***
© Copyright: Любовь Днепрянская, 2022
Свидетельство о публикации №122011600212
Свидетельство о публикации №122011600212
Рецензии