(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ЖИТТЄВА СТЕРНЯ»)
Стерня життєва в кожного своя,
По ній іти доводиться щомиті,
Щоб нею стать – була у всіх рілля,
По ній роки неслись несамовиті.
А далі – зерна кинуті в ріллю,
Які зійшли і стали колоситись.
До ниви свою голову схилю,
Із долею доводиться миритись.
Колише доля кожен колосок…
Не в кожної людини повен колос…
По ниві йдеш, за кроком робиш крок,
А кожен крок ще й подає нам голос.
Не кожен колос гнеться до землі,
Не кожен колос золотом палає,
Якийсь із них чорніє на стеблі,
І на стеблі назавжди пропадає.
Та час іде, надходять і жнива,
А після жнив стерня видніє всюди.
Стерня життя полотна всі зшива…
Покосом ця стерня ніяк не буде.
Стерня колюча, хоч куди не йди,
Й ніколи оксамитом не постане,
Але на ній лишаються сліди,
Й стернею буть вона не перестане.
15.01.2022 р.
Стернею буть не перестане
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2022
Свидетельство о публикации №122011507482
Свидетельство о публикации №122011507482
Рецензии