Схиливши віти над водою
З потоком шумної води
Верба зійшлася у розмові
Бесіду тиху завели..
Верба й потік води стрімкої
Розмову дивну почали.
Я би хотіла стать рікою
Мовить верба і в даль течи
Повз берега в бурнім потоці
Зустрівши безлічі струмків
То тихо то в круговороті
Летіти в даль під шум вітрів
Вона замріяно вздихнула
Гіллям торкнулась до води
В мріях своїх вона тонула
Граючись з краплями роси
Вода натомість відповіла
На сказані верби слова
Я течією довго плила
Обмила не одні я берега
Куди б мене не несли вітри буйні
Куди б не вказували русла і шляхи
Немає найдорожчого на світі
Чим рідні серцю милі береги
Немає місця на землі такого
Щоб замінити де родився-край
Де звідусіль лунає рідне слово
Це місце миле є для тебе-рай
Від вітру верби колихнулись віти
І зрозумівши суть всміхнулася вона
Немає кращого чим рідне в світі
Мовила шумна..бистрая вода.
***
© Copyright: Наталия Иванова 15, 2022
Свидетельство о публикации №122011506547
Свидетельство о публикации №122011506547
Рецензии