Дотик

Китобійні тяжкі дні...
Експедиція за межі міста
Й утруднення розуміння
Змісту. Досвітні вогні,

Сум у погляді, непорушна втома,
Атомізація тіл та доль,
Ще одна несвідома
Маска на серці, аби його пульс сховати...

Небо вдягнуло свої золотаві шати,
Вдарило зорепадом в серцевий центр,
Знаходячи ще один елемент -
Ознаку гармонії життєвих шляхів.

У бронхах - летючі частки тополь,
Болючі спогади про весну,
І знову бринить це сплетіння доль,
Згадаю про тебе і не засну.

Я тут, аби добудувати храм,
Продовживши вчинками волю твою,
Відкрити себе непростим містам,
Прижиттєво спинитися у раю,

Де можна ввімкнути на повну силу думок,
Якщо втратив віру, то я донесу прапори,
А янгол, примружившись між квіток,
Погляне на наші спроби згори.


Рецензии