На молекули, на тіні,
На сновиди, на тихе прозріння,
На невагомість, на безсоння,
На таємні пульсації в скронях...
На відчайдушний холод,
На дещо спотворений простір,
На замкнене коло,
З якого вихід - крізь постріл...
На правду, яка опікає серце й вуста,
На те, що не чують її осяйні міста,
І ти щоразу, шукаючи порятунку в тиші,
Себе питатимеш, чи ти сьогодні міцніший,
Ніж учора?
Тільки лікті твої ледь загоїтись встигли,
Бо життя перейшло
У невизнані ігри,
І там, де реальність ти твориш
Ковзанням між сновидіннями,
Залишаються спогади
Злими й болючими тінями,
Таємними скринями.
Перетворюйся
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122011205824
Свидетельство о публикации №122011205824
Рецензии