Мiсток у дитинство...

Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова
"Тот мостик в детство... - он для всех"
http://stihi.ru/2021/08/16/3770

Укрили хмари восени
Верхівки вранішних ялинок.
Високо в небі журавлі.
Враз відірвавшись від землі,
Душа злітає в небо стиле,
Ми, як у казці, вгору плинем...
Жаль, шлях в дитинство вдалині. 

Вернути б дні, де пацаном
Я зранку в сіннику валявся,
Старе накинувши рядно.
Та вітер в горищне вікно
Мене злякати намагався...
Стою і мрію, щоб пацанство
Знов повернулось явним сном.

Туди не ходять поїзди,
Не спливти річкою на човні
У ті краї, де, схожий зовні,
Писав красуням я вірші
Лиш про любов... За них по стопці!
Вже їх нема... А хто в дорозі,
Жаль, не відвідують мости.
 
Місток в дитинство...- він для всіх
То світло пам'яті, дарує
Дитячий безтурботний сміх.
Наш сад з роками не затих,
Із листям вітерець жартує.
І все сильніше нас хвилює
Світ зірок згаслих дорогих.

Упала зірочка в траву,
Як з новорічної ялинки.
Своєю мрією живу:
До гри дитинства наяву
Вернусь, як лагідна пушинка,
Де соловей, моя пташинка,
Співає, манить в синяву.

Ранет бабусин вже розквіт.
Я ніби знову припадаю
До давніх літ, що вже немає.
Знов пацанів, дівчаток зліт,
Щасливих, гордих, синьооких -
Дитячий рай!... Багато років,
А в серці - згаслих зірок світ.

P.S.
На зірку, що лягла в поля,
Навряд чи здійсниться бажання
Відвідати край рідний зрання,
Спіймати в небі журавля.
Та зірочка дорогу знає,
Де на ялинці не згасає
Той світ дитинства віддаля...