Моє серце вкрила крига,
та все дивлюся на схід,
І здіймаю свої крила
В мареві блакитних мрій.
Тільки ніжний подих вітру,
На травах вранішня роса,
Можуть тобі розповісти
Містерії небесних справ.
Не чекай в стезі покою,
Тернистий шлях до розквіту душі.
Тому хто йде, спіткає доля,
Повідали мені птахи...
На очах з’явились сльози,
Від вранішнього клекоту лелек.
Вони влітають в рідні Роси,
І серце завмира, як бачиш це....
Якось так несамовито,
Із птахами мчав у вирій.
Та спокуту в серці плекав.
Блазень вештався до неба.
Боже мій тебе благаю.
Шляху істини шукаю.
Очі мої вкрий єлеєм.
Бо блукаю у тенетах...
Сповiдь птаха
© Copyright: Михаил Владимирович Сахно, 2022
Свидетельство о публикации №122011008875
Свидетельство о публикации №122011008875
Рецензии