Людмила Юферова. У цих степах... -Перевод

Мой перевод:
Людмила Юферова.В этих степях...

Огнем пылает небосвода край,
Земля со сна позевывает тяжко.
Я пью рассвет, как будто теплый чай,
Из золотой (цвет солнца летом) чашки.

Ох, красок! Хочешь – кистью разотри:
Багрянец окоема, зелень кручи!..
А за лиманом ветры-драчуны
Гоняют солнце по стерне колючей.

Укоренились здесь, в степях, века.
И стало время в вечности безбрежной.
Лишь чудаки, что в небе, - облака:
Зверь, башня, человек… - плывут неспешно.

Какая красота во всем, размах!
На волнах чайки небо въякорили.
А я стою со словом на губах,
Что (миг еще) взлетит на крыльях синих.

Оригинал:
Людмила Юферова.У цих степах...
http://stihi.ru/2020/08/14/5076

Вогнем палає вічний небокрай,
Земля спросоння позіхає тяжко.
Я п’ю світанок, ніби теплий чай,
Із золотої сонячної чашки.

О, скільки фарб, хоч пензлем розітри:
Багряний обрій і зелені кручі!
А за лиманом чубляться вітри,
Ганяють сонце по стерні колючій.

У цих степах вгніздилися віки,
Спинився час у вічному безмежжі,
І тільки хмари – вічні диваки-
Поволі плинуть – звірі, люди, вежі…

Який огром – як велетенський птах!
На хвилях чайки небо в’якорили.
А я стою зі словом на вустах,
Яке от-от злетить на синіх крилах.