Чорний мармур

             «У темних тріщинах ночі
              Саламандровий мармур
              Спить…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Місяць безбородим Фідієм –
Скульптором потойбічних Атен
Вирізує з чорного мармуру ночі
Сову.
Серце зимового вітру
Стугонить білою кров’ю
Шестикутними голками Неба –
Нетутешнього старчика
В якого вкрали золоті монети зірок
Люди.
У місті дивному,
В якому живуть не люди – опудала,
Родичі снігових потвор
Зліплених марно
На очах жовтих вікон
Будинків німих.
Сова пугикає в простір –
Порожнечу чорну зимової ночі –
Книгу, де пишуть снігом
Білим по чорному,
Пишуть слова крижані
Епохи вовків.
Бачиш – ночі стають кришталевими,
Бачиш – вікна згасли як свічки,
А біле мовчання
Ріже як хліб
Крик сови.


Рецензии
Жаль,не знаю украинского. Но по чутью, ощущениям, напевности, стихотв. интересно. Язык очень ласковый, по незнанию могу обманываться. С лю.Лю.

Людмила Межиньш 2   30.01.2022 23:49     Заявить о нарушении
Ощущение - самое важное в литературе. Спасибо за отзыв!

Артур Грей Эсквайр   31.01.2022 12:10   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.