Любовь. Вал. Полищук

Валериан Полищук.

(1897-1937)

Как сон лучистый и прекрасный
Я образ твой ловлю
Как море любит солнце ясно
Так я тебя люблю

Всю ясность сердца что ращу я
Отдам тебе тебе
Так тьмы в душе не попущу я
Не покорюсь злобЕ
*
КОХАННЯ

Як  мрію  світлу  і  прекрасну
Я  образ  твій  ловлю
Як  море  любить  сонце  ясне
Так  я  тебе  люблю

Всю  ясність  серця  що  плекаю
Віддам  тобі  тобі
Відтак  я  тьми  в  душі  не  маю
І  не  піддамсь  злобі.
*
1917.
*
Угрозы.
(из Гёте)

Зашёл в дубраву при луне
За милой как-то раз.
Догнал, обнял, но молвит мне:
-"Я закричу сейчас".
А я: "Коль подойдут- прибью"!
И вновь упал на грудь,
И слышу: "Тише, милый мой,
Услышит кто-нибудь".
*
ПОГРОЗИ
З Ґете

В  діброву  раз  колись  зайшов
За  милою  услід.
Догнав,  обняв  її  –  вона:
«Я  крикну»  -  гомонить.
А  я:  «Підлізуть  хай  –  то  вб’ю!»  -
І  знов  упав  на  грудь,
І  чую:  «Тихше,  милий  мій,
Почує  хто-небудь».