Ти вiд мене пiшла... Емiль Дубров

Оригiнал:


Ти від мене пішла,
я не знаю з якої причини.
Може правильно кажуть,
що справжнє кохання сліпе,
Як прожить без любові -
сталось так, що мене не навчили,
І на вулицях міста,
в кожній жінці шукаю тебе.
Якось сталося так,
що кохання своє нерозумне,
Я за всі ці роки,
так до тебе й не зміг донест;.
Промовч; що болить,
а скажу тільки як мені сумно,
Що ж, не можеш вернутись,
тоді хоч, принаймні, прости...
За  кохання моє
і за мій нерозгублений смуток,
І за те що тебе,
я  не зможу ніколи забуть,
І за скромний букет,
синьооких простих незабудок,
Що тобі дарував...
і за мрії, що в серці живуть!
Ти від мене пішла,
то був грім серед ясного неба,
Цілі дні я блукав,
я шукав й не знаходив себе,
Повертайся, прошу 
і мені більш нічого не треба,
Бо не вірю я, чуєш,
що наше кохання сліпе!
© Еміль Дубров


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


От меня ты ушла...
по какой, я не знаю, причине.
Может, правилен вывод,
что жить можно, слепо любя.
Как прожить без любви --
жаль, но этому не научили,
и желаю найти
В каждой женщине только тебя.
Как-то вышло, мой друг,
что любовь неразумного толка
я за эти года
всё ж не смог до тебя донести.
Промолчу, что болит,
а скажу о печали я только.
Коль не сможешь вернуться…
по крайней же мере, прости...
За любви долгий срок
и за то, что теперь не до шуток,
и за то, что тебя
не смогу никогда позабыть,
и за скромный букет
синеглазых простых незабудок,
что тебе я дарил...
за мечты...ах, исполнились бы!..
От меня ты ушла...
то был гром среди ясного неба,
и, по суткам блуждая,
искал я тебя...не судьба...
Так вернись же, прошу:
у меня не каприз, а -- потреба
и не в силах признать,
что любовь эта, в общем, слепа.

Аватар из Инета