Колись не знала, що воно і як,
Коли в зими так порожньо в кишенях.
Ідуть дощі, а снігу навіть жмені
Не випаде. І сумно, та однак
Папуги так виспівують пісні,
Ховаючись у зелень соковиту,
Що й світ здається добрим, не сердитим,
Неначе усміхається мені.
І я йому всміхаюсь. По щокам
Лупцює дощ, за зливою йде злива,
Та все в мені лишилось незрадливим -
І спогади, й душі моєї храм.
Візьму, немов скарби, в майбутні дні,
Це все, якщо годинний плин не вплине,
Не знищить на душі оте дитинне,
Те світле і довірливе в мені.
Якщо ці східні днини дощові
Не змиють, ні надій моїх, ні віри -
Я вдячна буду Господу без міри
Й за зими ці безсніжні бойові.
Бо Схід, що доля вишила мені -
Важкий, проте такий чудовий іспит!
Бо й мудрості, і знань, що повні змісту,
Отримала душа на чужині.
Колись не знала
© Copyright: Елена Эшвович, 2022
Свидетельство о публикации №122010504216
Свидетельство о публикации №122010504216
Рецензии
!!! Хорошие строки!!! Только хотел спросить: ...Те свiтле i довiрЛиве в менi ...или , всё-таки, довiриве ? Настроения Вам светлого и строк хороших поболе!
Сергей Лысенко 2 09.02.2023 20:11 • Заявить о нарушении
Сергей Лысенко 2 09.02.2023 20:11 • Заявить о нарушении
Спасибо за добрые пожелания и за внимательное прочтение. Буковка потерялась где-то, уже вернула её на место))
Елена Эшвович 11.02.2023 05:42 Заявить о нарушении
Елена Эшвович 11.02.2023 05:42 Заявить о нарушении