Пішов у вічність чоловік і тато,
Пішов так рано, вже його нема,
Життєву ниву на землі дожато,
Назавжди попрощався з усіма.
У засвіти пішла від нас людина,
Пішов, не повертаючись назад,
За ним сумує й плаче вся родина,
Недовгим був у нього літопад.
Пішов туди, де сонце лиш заходить,
Та й звідти вже немає вороття,
І на землі більш хліб йому не зродить…
Так рано обірвалося життя.
Буття його сліди позалишало,
Даремно не прожив він на землі,
Та потойбіччя вже його забрало,
Душа його злетіла на крилі.
Свіча Сергія рано догоріла,
Не ввійде в хату, як колись входив,
Незнана вічність вже його зустріла,
Свої дерева тут вже посадив.
Хай спочиває з Богом в домовині.
Бо вже пішов від нас за небокрай,
Земля хай буде пухом вже від нині,
А душу хай Господь поселить в рай.
04.01.2022 р.
Пiшов у вiчнiсть
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2022
Свидетельство о публикации №122010405178
Свидетельство о публикации №122010405178
Рецензии