Знову млосність і знемога
затуманили мій зір…
Ти зі мною знов, небога,
хоч очам своїм не вір!
Щоб прийти до тями в змозі -
лоба я перехрещу…
Щастя знову на порозі...
Та невже я упущу?
На замок закрию двері,
і зашторю очі дню...
Вірю в магію містерій…
І не вірю. І люблю.
Проміж нинішнім й колишнім
завмерла твоя душа...
Я між ними, гранню, грішний,
як по лезу від ножа...
Після хмурої негоди,
всіх расходжень повсякчас,
неочікуванна згода,
ціла ніч розмов у нас...
Все! До біса всі вагання,
та безглуздність всіх обмов!
Все - ніщо перед коханням,
якщо ти зі мною знов!
Ті, хто люблять - ті не судять...
хто любив – полюбить знов...
Що в житті в нас далі буде -
хай розсудить нас Любов!
***
Admiralty Maritime Museum, London, UK
Не Очiкуване щастя
© Copyright: Юджин Папуша, 2022
Свидетельство о публикации №122010308637
Свидетельство о публикации №122010308637
Рецензии