Сон-385

Хіба могла, закохана по вуха,
Щаслива жінка в ореолі весен,
Гадати, що одним легеньким рухом,
Вона собі майбутнє перекреслить.

Що щастя - перетвориться на попіл,
Натомість до омріяного дому
Прийдуть проблеми і щоденний клопіт,
І біль у мязах від пустої втоми.

Що дзвін бокалів із гірким шампанським -
Що розливався у районнім загсі,
Залишиться єдиним звуком з казки -
Що стихне серед спогадів вчорашніх. 

Ні, дівчина, на жаль, не мала й гадки,
Яким буде її казковий шлюб,
Що біля неї поруч хоч і красень -
Та всередині - справжній душогуб.

Що він, себе руйнуючи, зруйнує -
Не тільки мрію, як картковий дім.
Ні перед чим не спиниться - й зіпсує
Поряд з своїм - іще кілька життів.

Казковий принц надалі стане монстром,
Чудовиськом, що здатен у похміллі
Перевернути дім за папіросу -
Й продати душу за ковток горілки.

Поллється алкоголь в порожні склянки,
І озвіріє погляд, повний крові,
І що не день - будуть чергові пянки,
І тумаки, замість зізнань в любові.

А із бажань - подружніх обіцянок,
Залишиться єдине - щоб ти здохла,
Й не заважала жити, із горлянки
До смерті заливатись алкоголем.

Не знала жінка, чим їй обернеться
Невинні жарти й пустотливий сміх,
Дві сторони - дешевої монети,
Яка ребром упала на поріг.

Від дому - залишиться тільки пустка,
Від стін - вібрація і галасливий крик,
Поминки, сльози, смерть і чорна хустка,
І гроб, який скотився із гори.