БОкС-64

Кожним рухом, кожним словом,
Та дівчина без упину -
Переконувала вбогих,
Що вона між них них богиня.

Чорний волос важко пада
На тонкі лялькові плечі,
Й смолянистим зорепадом -
Кане в небо в пізній вечір.

З дна очей шумить прибоєм
Море - і вночі не спиться.
З морем в бірюзі говорить
Місяць у вузьких зіницях.

Біла шкіра - віддтіняє,
Холод і душевний спокій,
Їй не личить у румянах
Присоромлювати щоки.

Довгі вії - рівним рядом
Колять мрій грайливі кульки,
Їм не можна помилятись -
В людях прикро обманувшись.

Чорні брови в напівдугах
Приглушили здивування.
Й окуляри держать в кругу
Лиш розумного сприймання.

Тонкостана, як указка,
Й нерозбірливо-колюча.
Відшиває хлопців зразу ж,
Залишивши серед друзів.

Губи, мов мякі цукерки,
Та зі смаком гіркоти.
Вони - щирі та відверті
Хоч у зверненні на "ви".

До них липнуть - кавалери,
Й тягнуть подумки у спальню -
Та богині лиш на нерви
Діють юрби залицяльників.

Не один із них, влюбившись,
Був готовий на експансію -
Та вона всіх гордовито
Просить зберігать дистанцію.

Не один хотів богиню
Затягнути в своє ліжко,
Та вона, скоріш, в могилу
Доведе - й себе потішить.

Наче й зваблює красою,
Манить - поглядом із моря.
Та водночас - як безодня -
Невблаганна та холодна.

Наче - посилає натяк
Про готовність до розмови,
Та показує характер -
Тільки зайвого дозволиш.

Та богиня, що у курсі
Земних ігор сексуальних.
Не дарма прийшла красунею
В світ, набитий мужиками.