***

МАЙЖЕ З ШЕВЧЕНКІВСЬКИХ РЯДКІВ( з народної пісні)....пуб
Повій вітре на Вкраїну,
де залишила родину!
Мати очі,батька очі-
повій вітре опівночі!
Там Матуся проживала
 і родину зігрівала!
Але все те вже минулось-
В моїм серці болем обернулось!
Заросла вже та стежинка-
Де була я дівчинка!
І покинула батьківське гніздо,
Що на радість було дано!
Та хіба ж я про це знала-
Коли п"ятами  накривала.
А тепер на склоні літ-
Лише в пам"яті той слід!
Він -як сум,що в серце ллється і
Забути його не вдається!
А коли зовсім не до змоги-
Тоді в серці суцільна тривога!
Ще й на очі навертаються сльози-
Бо і ниньки ще в дорозі!
Що Життям твоїм зветься і
Тобі інколи здається-
Що ти спиш і бачиш сон-
Він життю твоєму задає тон!
Він кольоровий-але мало місць.
Ніби хто фарбу мішає навмисць.
Більше тоді темних кольорів і
Життя нагадує про них.
Все з покорою приймаю.
Як це мені-Бог один знає!
Та моя душа,що наче ненька,
Бо вставала завжди раненько.
Дуже тяжко працювала
Та родину годувала!
А вона була не маленька-
 Мати завжди була їй раденька!
Як це давно було-
Навіть єхо про це забуло!
ЛЮБІ МОЇ РІДНІ ЛЮДИ!
Хай вам там добро буде!
Молимось і просимо Бога,
Щоб легка була дорога!
Хай  Ангели по ній проводжають!
А ми- молитву Вам посилаєм!
І благаємо Бога,
Щоб не залишив  за своїм порогом!
На нас -не ображайтесь!
Як і ми-сміряйтесь!