Поки
Поки б'ється твоє серце,
Поки я його можу чути,
Візерунком лежать скельця,
Проганяють журбу і смуток.
Поки дихаєш ти поряд,
Поки подих твій зігріває,
Голоси в унісон вторять
І не страшно дійти до краю.
Там за краєм, новий всесвіт,
Там веселка сміється, грає,
Запах моря і хвиль плескіт,
Сонце сходить над небокраєм.
Там кличуть мене вершини,
Там розсіюються тумани,
І швидко летять хвилини,
Ти смієшся і крига тане.
Мій новий часовий вимір:
Тільки ми і нікого більше.
Турботи стають дрібними
І пульсують між нами вірші.
Пока
© Copyright: Марина Панфёрова, 2021
Свидетельство о публикации №121123005608
Свидетельство о публикации №121123005608
Рецензии