Вiдвiдини кiностудii

На студії знімалося злягання,
А може й гвалтування. На тахті 
Лежала жінка років сорока
І хлопець років двадцяти п`яти
На ній - голісінькі, як немовлята.
І режисер над ними чаклував
На відстані, щоб бути поза кадром.

Мене здогнали майже на зупинці
Тролейбуса, і не Віталій - жінка.
Старіша - років сорока п`яти.
"Ви що, злякались? Страшно?" - "Не те слово.
Не страшно - стидно". - "По первах і я
Стидалася, але якщо потреба..." -
"Яка потреба?" - "Я для Вас стара,
А чоловік мій ще старіший. Він
Вже більше не мужчина. Я ще жінка
І хочу бути жінкою повік.

І ми прийшли до згоди: я його
Не кидаю, а він мені прощає
Мої так звані бл**ки, і коли
Затримуюсь на студії допізна,
Телефоную, щоб мене забрав,
Аби дорогою не згвалтували.

І студія мені тим зручна, що
Не треба більше бахура шукати,
Бо тут їх семеро, як днів у тижні". -
"Ви хочете сказати: певний бахур
На певний день?"  Вона сміється: "Ні,
І хто, і скільки - воля режисера.

А нас, жінок, постійно тільки дві;
Я і Марина - жінка режисера". -
"Ота?" - "Ота". -  "Так, на його очах
Його ж і зраджує?" - "Хіба це зрада?
Це їх сімейний бізнес. Молоді ж,
Як ті пташки небесні, залітають.
Не більш, як на півроку залетіла -`
Й виходить заміж.  Студія для них -
Це перед шлюбом практика. Міцна
Сім`я їм гарантована, бо дівка
Не вискочила зопалу, а знала,
Чого хотіла, вишколена нами.
Не бійтесь, не лякайтесь - не з`їмо.
Подумайте, все зважте і приходьте".