Сон-369

Між батьком й сином часом не стосунки, -
Експеримент, що на грані поколінь,
Коли татусь бере синочка в руки -
Й стругає із поліна Буратін.

Часом замало - просто полюбити,
З недоліками, з ситим егоїзмом -
Потрібно чи не генія зробити,
З дитини, щоб не було надто пізно.

Потрібно, взявши в шори, доказати,
І виправдати власну неспроможність,
Як не судилось перших місць узяти,
Значить, змусить дітей через не можу.

Бо вилка у можливостях серйозна,
Або ти геній - значить, пригодився,
Або ти дурник - значить, голий й босий,
Без даху і старої черепиці.

Піти на ризик - нейрооперацію,
Щоб прикрутити в мозку кілька гайок,
Щоб розігнати заржавіле раціо -
До швидкостей, яких не доганяють.

Змінити розмір черепа, додавши,
Гіг памяті, і збільшити спроможність,
Запамятовувать не тільки день вчорашній,
А в день по книжці - з видом переможним.

Прибрати фактор совісті й провини,
Щоб не спиняв - сумнівними думками,
У розвиткові й рості - ні дитини,
А надто - заклопотаного татка.

І ось - готовий геній на потоці,
На заздрість - посередньості і тліні,
Він створений, що буть на кілька кроків
Попереду на кілька поколінь.

Та от біда - під час нейровтручання,
Сталася помилка, що зруйнувала мозок,
І замість генія, успішного в навчанні,
Зявились несприятливі прогнози.

У черепі зявилось щось сипуче,
І шурхотіло, як морський пісок,
Яке навчання, як постійно глючить,
І не минає черговий заскок.

Кому потрібен син, якщо не геній,
Якщо - не обіцяє результатів,
Кому до гробу жити у проблемах,
Як не експериментатору і татку.