Сон-368

Я вистрибнула підлітком на сцену,
Доказуючи, що я також варта -
Рукоплескань, гучних аплодисментів,
І більшої, аніж в батьків, зарплати.

Ховаючи прищі під світлий тонік,
Маскуючи свій картопляний ніс,
Яскраво фарбувалась, щоб природньо
Зіграти підлітковий бунт і злість.

З надривом - я шукала своє місце,
Шукала, як ману, своє кохання,
Мені було в піснях занадто тісно,
Щоб помістити гіркоту й ридання.

У пошуках любові - натикалась
На невзаємність, неприкрити зраду,
Як підліток - я вперше обпікалась,
І гоїла свої відкриті рани.

На сцені я лишилася дівчиськом -
Зальодянів й приріс сценічний образ.
Незрілим підлітком стрибала в повні тридцять,
І в сорок - не могла сказати досить.

Хоч визріла, й змінилися проблеми,
І почуття дозріли іншим змістом -
Я вибігала підлітком на сцену,
У джинси і футболку ледве влізши.

У вісімнадцять - я шукала пристрасть,
Боячись свою долю проглядіти,
Однак коли давно уже за тридцять,
Яка любов - як підростають діти.

У вісімнадцять - бунтувало серце,
І билося у грудях барабаном,
Однак з роками - ігри у відвертість,
Змінились на застой й рахунок в банку.

У вісімнадцять - скрізь, куди не глянеш
Мільйон можливостей - старайся і бери.
У зрілості ти розумієш - марне,
Даремне вириватись із тюрми.

Якщо прийдеться - і прикрутить старість,
Й проблеми будуть з грішкми і з дітьми.
На сцену вийду й буду продавати -
Свій підлітковий образ із кістьми.

Й за пятдесят стрибатиму в естраді,
І в шітдесят - згоратиму з любові,
Немов повія біля автостради,
За гонорар - мішечок бараболі.