Иван Ярославов. Дожить до весны. Рус. Бел
А холод тепло перевесил.
Мне б только дожить до весны,
В зелёный войти перелесок.
На склоне сиреневых гор
Подняться за буйным багулом,
Понять переливчатый хор,
Глубоким наполниться гулом.
Ручьи из-под каждого пня
Звонки и шумливы, как дети.
Мне б только деревья обнять,
Спокойно уснуть на рассвете
И видеть янтарные сны,
Пьянящие солнцем и смуглостью.
Мне б только дожить до весны,
Мне б только проникнуться мудростью
Дажыць да вясны
Адчаю хісткія шалі,
А ў зіму цяплу не ўзрасці.
Дажыць да вясновае хвалі,
У зялёны пералесак увайсці.
На схіле бэзавых гор
Буяным падняцца багулам,
Зразумець пералівісты хор,
Глыбокім напоўніцца гудам.
Раўчукі з-пад кожнага пня
Званкія, ігрывыя, як дзеці.
Мне б толькі дрэвы абняць,
Спаць досвіткам у бэзавым квеце.
І бачыць бурштынавыя сны,
П'янлівыя сонцам і асмугласцю.
Мне б толькі дажыць да вясны,
Мне б толькі прасякнуцца мудрасцю.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121122902068
пусть Мудрость нападет на вас чтобы найти сосуд весны!
с поклоном
Ирина Коноваленко 02.01.2022 10:03 Заявить о нарушении