Закованi у каменi
Там жила собі Марічка, з чорними бровами.
Рано з сонечком вставала, личко в Тисі мила,
Дивно з усіма птахами в лісі говорила,
Бігла босоніж росою, квіточки збирала,
На голівоньку з косою віночок вдягала.
Якось парубок білявий в тих краях узявся,
Покохав собі Марічку, тай з нею остався.
Чули гори, ліси чули як вони співали,
І стелились шовком трави, як вони кохались.
Та прийшла лихая днина, вороги напали,
Ночі темної Марічку у полон забрали.
Довго парубок той мстився, а що було сили,
Та з коником разом води Тиси їх покрили.
Тиса Чорна то Марічка, а він Тиса Біла,
Довго зоряная нічка про них говорила.
А на ранок сонце встало, камінь освітило,
І навіки поєднало тих, що розлучили.
Ой, тече між гори річка, і гори синіють,
І з коханим більш Марічку розлучить не сміють.
Трави зелені буяють і пташки співають,
Та на всі віки кохання їхнє прославляють.
28.12.21
Київ
Олег Слепцов
Река Тиса. Закарпатье
Гобелен. 2006. 65х129 см.
Свидетельство о публикации №121122805843