Сон-363

Дівчата в гуртожитку метушились,
Щоб встигнути прибратися до свята,
Гули розмови, наче бормашини,
Блищали сміхом усмішки щербаті.

Плітки зіяли, як у зубі дири -
Хто з ким, хто де, хто у якій компанії,
Яких й де кавалерів підчепили,
Під пляшку пива у міському гаморі.

Стріляли нерви - з холоду й гарячого,
Біліли зуби під прогнилий карієс,
Запломбувати б - та немає часу,
Бо за рік-другий - вже нагряне старість.

Тож метушились, щоб в останній потяг
Устигнути заскочить на льоту,
Красивий макіяж, і модний одяг -
І туфлі, що своїх курантів ждуть.

А поки - генеральне прибирання -
Обдертий віник та старезна швабра -
Стільки пішло упертого старання -
Що виїденого яйця не варте.

Із-під ліжок - повигортали сміття -
Покрите пилом на великий палець.
Попрали постіль - вигадали квіти
З дитячих, ще наївних, аплікацій.

Помили вікна - й обновили тюлі,
Аж у кімнаті зразу ж посвітліло,
Ледь дотягнувшись на старому стулі -
Повісили гірлянд яскраве гілля.

Помили блюда і домашні рюмки,
Нарізали салатів у тарілі.
Поставили на плитку дві кастрюлі -
З картоплею - як з рік її не їли.

Нафарбувались, швидко одягнулись,
І повсідались ждати кавалерів,
Покушуючи з хвилювання губи -
Й ховаючи в руках нервовий тремор.

З запізненням - у півтори години -
Нарешті до дівчат ввірвалось щастя,
Воно хоч було трохи напідпитку -
Але в компанії - його було багацько.

Якби ж знаття - яке то буде щастя,
Й які залишить рани  по собі -
Ніхто б не фарбувавсь і не вдягався -
А втік би, світ за очі від біди.