Сергей Есенин Ну целуй меня

Сергей Есенин «Ну целуй меня…»


Ти, все ж цілуй мене до болі,
Ні що, так не дає мені снаги…
А серце,  так не гонить крові:
Від чар твоїх, любові та ігри!
Чарку, другу - в себе перекинув,
Дзвін весілля, зовсім не для нас…
Струмінь, до життя, мене покинув-
Знай - живем на світі, тільки раз!
Подивись:  на небо, ясні зорі,
Місяц, що неначе жовтий крук…
Оселився  «півнем», на  заборі,
А земля,  все  пише новий  круг!
Ну цілуй мене, мерщій, до сказу,
Свою пісню тлін вже проспівав…
Я усмішкою, сховав свою відразу,
Багатьох кохав та ніжно обіймав!
Над ломила душу вбивча сила-
Вкарбувала гасло: Помирать…
Хочу, щоби до кінця мене любила,
Та вуста солодкі, довго цілувать!
Щоб весь час, у синій дрімоті:
Не соромитись і не таїтись більше…
Шепотіла з пристрастю до мене ти:
«Я твоя, твій світ, я біла вишня!»
І щоб світло піни в повнім кухлі,
Довго ще, кохана, був - не згас…
Та стрункі принади, ще й округлі-
Живемо на світі, мила, тільки раз!

28 грудня 2021 рік