Похмурими стають зірки,
Що вже не світяться крізь хмари,
Безжально рвуться на дірки
Старечі сни. Живуть примари
У кожнім подиху тепер
І гомонять думки з думками,
Бо хтось жорстоко пам`ять стер,
Щоб порожнина йшла між нами.
Хитає місяць срібний ріг
Та зазира в холодні очі.
Журба ступила на поріг
І серце нового не хоче.
Не просить ніжного слівця,
Торкань відвертих уникає,
Бо час змиває безкінця
Все, що люблю, кого кохаю…
Похмурими стають з рки...
© Copyright: Светлана Непомнящая 3, 2021
Свидетельство о публикации №121122704311
Свидетельство о публикации №121122704311
Рецензии