Ти знаєш.мамо. якось зимно стало.
Та ні це не погода...це в душі..
За рік цей пройденого не мало..
В часом хочеться побути у тиші...
Так хочеться до тебе пригорнутись..
Щоб знову серце моє ожило...
І бути поруч...про тебе піклуватись..
Але життя по другому геть пішло..
Я знаю..не легко тобі самій там..
Пробач що я не поруч із тобою..
Так хочеться обіймів твоїх.мам..
І щоб життя не плинуло рікою..
Чогось все жду.. життя неначе мить.
Ти бережи себе...і жди мене додому..
А як прийду ти просто обійми..
Як тяжко не скажу про те нікому...
Якось зимно стало
© Copyright: Кравченко Наталия, 2021
Свидетельство о публикации №121122703376
Свидетельство о публикации №121122703376
Рецензии