Вечiрка для знайомств

Подеколи одне мале кафе
Влаштовує вечірку для знайомств.
Так от, за столиками по дві пари.
Одна, що вже знайома, привела
Ще незнайому другу і знайомить.
Сидять, їдять, і п`ють, і розмовляють.

Ось парочка підводиться і йде
Для усамітнення в пусту кімнату
І згодом повертається назад.
Те саме раз за разом роблять інші.

На ту вечірку якось я прийшла
Одна, непрошена, як самозванка.
За вільний столик сіла, і ніхто
Мені не заважав спостерігати.

Коли мені набридло і піти
Хотіла вже, в кафе зайшов мужчина,
Присісти попросив, кивнула я,
І зразу підійшла офіціантка.
І ми сиділи, їли і пили,
Про щось, не пам`ятаю, говорили.

І правило неписане було,
Що дівчина, котра сюди прийшла
І щойно познайомилася з хлопцем,
Відмовитись сьогодні не могла
Від першого злягання й не вважалась
Розпусницею. Завтра вже могла
Відмовити йому чи на стосунки
Погодитись, і вже тоді були
Звичайні зволікання не потрібні.

Вечірка добігала  вже кінця.
Виходять люди. Свіжим вітром двері
Кімнати розчахнуло, і тоді
Туди зайшли ми й двері зачинили.

І правило неписане було,
Що всіх жінок на певний час рівняло
Й на місце ставило чоловіків.

А потім він провів мене додому
І зник, я думала, вже назавжди,
Бо згідно з правилом отим мені
Побачення на завтра не призначив.