Н. Бидненко
Знов згадалася осінь мені:
В передзим’ї, у срібнім окладі…
Та минулися лагідні дні,
Лиш тумани від водної гладі.
Осінь нам відпускала гріхи…
Ми й не зчулись, що грудень надворі.
Відлетіли у вирій птахи,
Дощ у вікна щоденно мінорить.
Чи ти, осене, згадуєш тих,
Що брели в золотім падолисті?
Чи забула?.. І сиплеться сніг
На калину в червонім намисті.
***
Снова вспомнилась осень мне:
Накануне зимы, в серебре...
Но прошли все кроткие дни,
Лишь туманы от водной глади.
Осень нам отпускала грехи...
И не заметили - зима на дворе.
Улетели все птицы на юг,
Дождь по окнам ежедневно минорит.
Или, осень, ты вспомнила тех, двух,
Что брели в золотом листопаде?
Иль забыла?.. И сыплется снег
На калину в красном ожерелье.
Воспоминание
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2021
Свидетельство о публикации №121122509065
Свидетельство о публикации №121122509065
Рецензии