Я вже студентка університету,
Гризу граніт науки - хрусь та хрусь.
Дівчата мають кожна по бойфренду,
А то й по двоє. Я ж не піддаюсь.
Вони про мене кажуть: дурка вчена,
Для кого бережеться, є-моє?
А хлопці відвертаються від мене:
Я недотика - тож для них не є.
Аж ось бабусю невідь-як спіткала
Тяжка хвороба. Страх мене бере.
Стипендії та пенсії замало.
Вона ж без операції помре.
І вже немає виходу у мене,
І мушу йти до декого в постіль.
І от тремчу в обіймах бізнесмена
І цокочу зубами, й де ж той біль?
Сім років прожила бабуся. Мало?
Та я б і за сім місяців пішла
На те приниження! Літа минали -
Невдовзі саєнсвумен я була,
А особистого життя не мала.
Мені просте б жіноче ремесло,
А я на крилах знань неслась, як хмара,
Не знаючи, куди мене несло.
Мiй унiверситет
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2021
Свидетельство о публикации №121122507890
Свидетельство о публикации №121122507890
Рецензии