Пошепки

Ты мне сказала...
(Роберт Рождественский)
 
Ты мне сказала: "Ночью
Тебя я видала с другой!
Снилось: на тонкой ноте
В печке гудел огонь.
 
Снилось, что пахло гарью.
Снилось, метель мела,
Снилось, что та - другая
Тебя у метро ждала.
 
И это было началом
И приближеньем конца.
Я где-то ее встречала —
Жаль, не помню лица.
 
Я даже тебя не помню,
Помню, что это — ты...
Медленно и небольно
Падал снег с высоты.
 
Сугробы росли неизбежно
Возле холодной скамьи.
Мне снилась твоя усмешка.
Снились слезы мои...
 
Другая сидела рядом.
Были щеки бледны...
Если все это — неправда,
Зачем тогда снятся сны?!
 
Зачем мне, скажи на милость,
Знать запах ее волос?..
А мне ничего не снилось.
Мне просто не спалось..."
 
ПОШЕПКИ...
 
Пошепки ти сказала:
"Я бачила сон уночі -
Ти був з другою. Згасало
Полум'я у печі.
 
Марилось - пахло гаром.
Снігом навкіл мело.
Інша тебе чекала
Неподалік метро.
 
І це вже було початком
І насуванням кінця.
Я десь її зустрічала.
Жаль, не згадаю лиця.
 
Навіть тебе не згадаю,
Знаю, що то був ти...
Звільна сніжинок зграя
Падала з висоти.
 
Росли кучугури невпинно,
Блідло усе на їх тлі...
Снився твій сміх нестримний,
Снилися сльози мої...
 
Та, інша, сиділа поруч,
Щоки бліді були.
Якщо це уяви покруч,
Чому тоді сняться сни?
 
Я запах її волосся
Приречено вже ловлю...
Хіба це мені здалося,
Якщо я всю ніч не сплю?"