Із долею рахунки не зведемо,
Й не станемо із нею у двобій,
Й нічого їй своє не доведемо,
Хоч скільки б не було перипетій.
Ми мусимо до неї прислухатись,
Й перечити не можемо ніяк,
У вічі їй так хочеться вдивлятись –
Можливо і подасть якийсь нам знак.
Та й вишиття своє вона готує,
Бувають візерунки нечіткі,
Й новий щоразу клаптик ще гаптує…
Бувають кроки з нею нелегкі.
Але змінити ми її не в силі,
Й корекцію не зробимо самі,
Хоч і думки бувають легкокрилі,
І з нею не знаходимось в ярмі.
Ми можемо життям лиш керувати,
Та головне, щоб мудро керувать,
Дороги різні у житті шукати,
Й надалі, щоб про це не жалкувать.
Життя і доля завжди у тандемі,
А ми, немов заручники між них.
Життя, мов театральная богема,
Та ролей ми не граємо чужих.
21.12.2021 р.
Iз долею рахунки не зведемо
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121122106105
Свидетельство о публикации №121122106105
Рецензии