І знов дитинства мить.
Я ніби сплю... І знову мені сниться,
Той рідний край, де я колись зросла,
Ота стерня, де була косовиця,
Ота рілля, за межею села.
Я пам'ятаю все моє дитинство,
І ту щасливу пам'ятаю мить,
Коли душа мрійлива і тендітна,
Іще не знає, як вона болить.
Як хочеться ще раз туди вернутись,
Пробігтися по схилах, бур'янах,
До річки знову, як колись , гайнути,
Та знов побачити це бодай уві снах.
Ота бажана мить, вона іще витає,
Ще так глибоко в маренні моїм...
Побачить тихий ранок...як світає,
Той теплий дощ та розкотистий грім.
Дитинство ти моє - пора мрійлива,
Бо мріями обмотане життя,
Душа тоді, як пташка полохлива,
Так проситься із клітки в небуття!
Дитинство ти моє! Де стрітися з тобою?!
Як повернути ту жадану мить,
Та плине швидко час - біжить рікою,
Шкода, що не вдається зупинить!
21.12.2021 Н.Пирожок
I знов дитинства мить
© Copyright: Наталья Пирожок, 2021
Свидетельство о публикации №121122103970
Свидетельство о публикации №121122103970
Рецензии