Доба
Я кажу, що – Ні!
Воно майже зовсім сиве,
Буре в сивині.
А он там, вгорі, білесе,
Образно – сумне.
Трохи нижче,
як з-під преса –
Чорне, не земне;
Золотисто-кольористе…
На усі барвИ.
Хто сказав, що небо чисте?
МАрите і ви!
Скільки в небі брухтолому,
В мареві димІв!..
Хто б пройшовся був
по ньому,
Зразу б зрозумів,
Що, в чеканні пастка сива,
(Просинь де-не-де):
Прийде Час і ніби слива,
Небо упаде.
Свидетельство о публикации №121121707595