Сон-333

Ах, молодість безпечна й ризикова,
Емоції розпалюють реактор -
В якім згорає страх і зайвий сором,
Й залізний закаляється характер.

Ах, молодість, - кидає у реактор,
Без жалості, штовхаючи у спину,
Хто виживе, а хто через екватор
Не перейде - й, згораючи, загине.

Кидає як не в жар то зразу в холод,
Із розмахом широких амплітуд,
Американські гірки не для кволих,
Тож не усі до фінішу дійдуть.

Кидає - від веселощів до плачу,
Тримаючи на емоційнім піку,
Бо коли кізонька весь час без впину скаче -
Вона таки колись зламає ніжку.

Кидає від кохання до кохання -
Й нарешті - в неприкаяну самотність,
Адже любити до самозгорання -
Не можна три-чотири разів поспіль.

Кидає на бабло - а потім підло
Підсовує роботу в гіменці,
Бо ні одні студенські заробітки -
Не залишають грошей в гаманці.

Кидає, не шкодуючи, до низу -
Із піднебесних зоряних висот,
Аби піднявся і на зло всім вижив,
Не розгубивши на шляху чеснот.

Кидає з перепою у лікарню,
Щоб зупинився чи пішов на дно,
І потонув в гранчастому стакані,
З якого ще не врятувавсь ніхто.

Кидає через страх у більші страхи,
Немов боєць сумо через плече,
Ломаючи хребти слабким невдахам,
І залишивши сильних із плачем.

Кидає, наче дрова - в стару пічку
Ще молоді, нескладені тіла.
Аби життя здавалось кінострічкою -
І вічним тхеквандо добра і зла.

І, розіпнувши поміж антитези,
Забравши всі без винятку чуття -
Седечний мяз міняє на протеза,
Геть збайдужілого до підлості життя.