Фёдор Тютчев. Славянам. Рус. Бел
Они кричат, они грозятся:
«Вот к стенке мы славян прижмём!»
Ну, как бы им не оборваться
В задорном натиске своем!
Да, стенка есть — стена большая,-
И вас не трудно к ней прижать.
Да польза-то для них какая?
Вот, вот что трудно угадать.
Ужасно та стена упруга,
Хоть и гранитная скала,-
Шестую часть земного круга
Она давно уж обошла…
Её не раз и штурмовали —
Кой-где сорвали камня три,
Но напоследок отступали
С разбитым лбом богатыри…
Стоит она, как и стояла,
Твердыней смотрит боевой:
Она не то чтоб угрожала,
Но… каждый камень в ней живой.
Так пусть же бешеным напором
Теснят вас немцы и прижмут
К её бойницам и затворам,-
Посмотрим, что они возьмут!
Как ни бесись вражда слепая,
Как ни грози вам буйство их,-
Не выдаст вас стена родная,
Не оттолкнёт она своих.
Она расступится пред вами
И, как живой для вас оплот,
Меж вами станет и врагами
И к ним поближе подойдет.
______________________________
* Славян должно прижать к стене (нем.)
Славянам
Яны крычаць, яны пагражаюцца:
«Вось да сценкі мы славян прыціснем!»
Ну, як бы ім не абарвацца
Ў забіяцкім націску сваім!
Так, сценка ёсць — сцяна вялікая,-
І вас не цяжка да яе прыціснуць.
Ды карысць вось для іх якая?
Вось, вось што цяжка адгадаць.
Жудасна тая сцяна пругкая,
Хоць і гранітная скала,-
Шостую частку зямнога круга
Яна даўно ўжо абыйшла…
Яе не раз і штурмавалі —
Мо-дзе сарвалі камень - тры,
Але напрыканцы адыходзілі
З пабітым ілбом волаты…
стаіць яна, як і стаяла,
Цвярдыняй глядзіць баявой:
Яна не то каб пагражала,
Але… кожны камень у ёй жывой.
Так хай жа шалёным напорам
Адціскаюць вас немцы і прыціснуць
К яе байніц і затворам,-
Паглядзім, што яны возьмуць!
Як ні шалей варожасць сляпая,
Як ні пагражай вам буянства іх,-
Не выдасць вас сцяна родная,
Не адапхне яна сваіх.
Яна расступіцца прад вамі
І, як жывы для вас апора,
Між вамі стане і ворагамі
І да іх бліжэй падыдзе.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121121603491