Нашим дідам
вічна пам’ять
Широкий шлях до небокраю,
Де сонце падає за обрій,
Війна безжалісна триває –
Пішов Петро, пішов Григорій.
Мовляв Петро до Катерини –
Пробач, мабуть, не повернуся.
Григорій обіцяв Марії –
Чекай мене, не забарюся.
Як зоряно! Коротка ніч червнева,
Остання ніч – у хаті не заснуть…
Вони, як ті зірки, зірвавшись з неба,
В останню мить яскраво спалахнуть.
Широкий шлях до небокраю,
Де сонце падає за обрій,
Війна безжалісна триває –
Пішов Петро, пішов Григорій.
Йшли оглядаючись, зітхали –
У серці, у душі пекло –
Там, за вишневими садками,
В долині тануло село.
Зостались там всі їхні мрії,
Малеча й старенькі матері,
Там Катерині і Марії
За все життя не виплакати сліз.
Широкий шлях до небокраю,
Де сонце падає за обрій,
Війна безжалісна триває –
Пішов Петро, пішов Григорій.
10-11.XII.2021р.
Петро i Григорiй
© Copyright: Сергей Вощаный, 2021
Свидетельство о публикации №121121508492
Свидетельство о публикации №121121508492
Рецензии