Сон-330

Нелегка справа - здобувати факти,
Якщо ти журналіст - і кожні двері,
Закриті, а від камери втікає
І керівництво, і самі підлеглі.

Не гонять бочку - і цілком довольні,
Загальним розміром отриманих відкатів,
Й працівники, як птахи підневольні -
Бояться за надбавку до зарплати.

Тікають - пересічні громадяни,
Вдаючи, що біжать у спішних справах,
Й хвилини часу вільного не мають,
Щоби залишить влучний коментарій.

Тікають - працівниці держструктури,
Манірно піднімаючись по сходах,
Вони, немов оголені скульптури,
Всю правду зразу ж викладуть при вході. 

Тікають, як злочинці, поліцейські,
Напружені та небагатослівні,
Їм у карєрі певно увірветься,
І звільнять всіх до дного поголівно.

Тікають медпрацівники й службовці,
Тікають педагоги - в дитсадок,
Тікають менеджери й охоронці,
Подалі від знеславя та пліток.

Що й говорить про справи особисті,
Закриті у серцях на сто замків,
Туди й без мікрофона не пролізти,
Щоб розібратись, хто чого хотів.

Хоча - як розгораються скандали,
Як вогнища прадавніх інквізиціїй,
Ніхто не пригальмовує цікавість -
А навпаки - приходить подивитись.

Й як випаде нагода, то й дровину
Підкинуть - щоб вогонь спалив до тла
І винних, і ні в чому не повинних,
Щоб, вражена, юрба навкруг гула.

А як вогонь затухне - розбредуться,
Й закриються в квартирах на замок,
В надії, що до них не доберуться,
До справ, ні до прихованих думок.