Сон-326

По молодості дивишся на місто,
Із даху, з висоти пташиних крил,
Й гордишся, що тобі лишень залізти
Вдалося на найвищу із вершин.

Із гордістю вдихаєш самодурство,
Із димом з заводських місцевих труб,
Пяніючи від власного безумства,
Що підійняло над життям халуп.

Упевнений, що жодному з мільйонів,
Що рискають внизу, немов комахи,
Не довелось злетіти над районом,
Й оглянути його життя із даху.

Упевнений, що шанс твій унікальний,
Що видався з мільйон одноманіть,
Його, як птаху, слід хватать негайно,
Й саджати біля серця в грудну кліть.
 
Упевнений, що ставши над юрбою,
Зайняв над нею місце керівне,
І можеш управляти - як рабою, -
Як стадом нерозбірливих свиней.

Із часом лиш приходить розуміння,
Юрби сліпої золоте мовчання -
Коли шукають юних та наївних -
Валюту, що окупить існування.

Найкращий, найсильніший, розумніший,
Найбільш талановитий із юрби,
Нікому не вдавалося залізти
На дах, тож підривайся і лети.

Рости на пєдесталі перемоги,
Зривай чергову золоту медаль -
Поки "дурні" по прізвищеві-коду
Читають інформацію з скрижаль.

Дивуй своїм неординарним летом,
Знось Его - на найвищі поверхи.
Поки "дурні" по шифрах-хитросплетах,
Несуть додому грошей лантухи.

Опудало, що з висоти лякає,
Крикливо-гомінливе вороння,
Поки "дурні" по тайниках ховають
Від ока всевидющого - життя.

Мільйони - обирають свою жертву,
Мільйони - її зносять на вівтар,
Аби самим - тихенько жити й вмерти,
Немов отара, де згубивсь вівчар.

Де б взяти хоч на йоту розуміння,
Коли уперше видерся на дах,
Що згодом над юрбою в поклонінні
Із урни тільки твій розвіють прах.