Тужливу грає молодий скрипаль.
Кладуть в коробку гроші: хлопця жаль.
Присівши, мзду убогу подаю.
Зирк - тінь чиясь торкає тінь мою.
"О!`- вирвалось зненацька в мене: він.
"Що?"- він на мене погляд перевів.
"Так!"- відмахнулась я і підвелась.
"Як?"- ми пішли, і тінь пішла при нас.
Мовчала я, він спершу теж мовчав,
А потім стрепенувся і почав:
"Жебрацтво прибуткове, недарма
У цих жєбрущих сорому нема.
Я не суджу і навіть визнаю
Їх право так пройти верству свою,
Але їм подаяння не даю.
А цей скрипаль не старець, він митець.
Тавро на ньому Боже. Бог-Творець
Дав дар йому, щоб прагнув висоти.
Визнання прийде - може й не прийти,
А щоб дерзати, мусиш їсти ти.
Тож маємо йому допомогти".
Скрипаль
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2021
Свидетельство о публикации №121121503758
Свидетельство о публикации №121121503758
Рецензии