ПРО НАШЕ...
вікопомне... а дійшло й до ниньки!
небайдужі... упирі до Неньки!
Мамцю, наше... щастячко, — й геть хире!
й тихо в лихо... і, так само, — в щире!
вікопомно... бо жилОсь при всьому!!
й непритомно... скрутно то, живому!!
навіть мову... рідну, — й забували!!
й іншу рідню*... все ж — не доконали!!
вікопомність... слід би, сю забути!!!
віко збити, й... поховать-замкнути!!!
віковічні ж... НаРід й Рід, — Їм вірю!!!
ген, збираймось... — в Неньчинім подвір'ю!!!
*) теж відаю наголошення: але при не паперовому, мелодійному висловленні сей гріх кудись щезає...
Й додам: "УНІВЕРСАЛ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 22 СІЧНЯ 1919 Р.
Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.
3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі всіх українців Австрійської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку.
Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року.
Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка, Галичина, Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.
Однині народ українській, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду."
Й СЕ ДОДАМ: вічну би пам'ять, людську й Божу, скаліченим і замордованим життям...
І для пам'яти, що то за злочини були: хоча б запаленими свічкою, душею, співчуттям предкам...
І своїм, і тим, що не мають нащадків... як же багато є, в ім'я чого...
І що ни починаю, схОдить воно й на кляту "політику"...
гулі-гулі голубам..............
дулі й кулі ворогам! —
вікопомним каїнам!! —
численним і юдам!!! —
а рідненьку й Богу Неньку — не віддам, не продам...........
Біля згару ж тексту застав відгуки-лУни у безлюдді: ось і вони! — Під свіжії до них "Будьмо!!" та "Щасти!!!":
Гідних синів та дочок багато в нашої Неньки!
Юрію, дякую Вам.
З шаною, Надія.
Надежда Рубинская 26.02.2015
Цікаво було познайомитися з таким історичним документом...Спасибі...Ми вистоїмо і обовязково переможемо...
Ален Мак 07.02.2015
Правду пишите. Дякую за Ваші сильні слова. Україна витримає, і це вже буде новий поштовх до іншого життя, хочеться вірити, що майбутнє нас чекає світле та щасливе. Дай Боже усім сили. Слава Україні!
Марина Теплюк 26.01.2015
Свидетельство о публикации №121121405029