Андрiiвська нiч
Свят багато в Україні,
Їх святкують у родині,
Та й такі є навіть свята,
Де святкують лиш дівчата.
І одне із них у грудні,
Забувають з ним про будні.
Зветься свято це Андрія,
Щоб було – дівоча мрія.
Саме в ніч оцю грудневу,
Згадують магічне древо,
Свічка, чобіт, пампухи,
Ну і, звісно же, зірки.
Дуже свято це чекають,
І його не забувають.
Ворожіння і бажання,
На заміжжя сподівання.
Звідки прийде – треба знати
Звідки милого чекати.
То ж у ніч цю ворожіння,
Щоб навідалось везіння.
Кожна дівчина міркує,
З ворожінням фантазує,
Чобіт кине й паляницю,
Зілля – в вузлик на полицю.
Так і предки все робили,
В ніч цю завжди ворожили.
Це й нащадкам передали,
Що робити – розказали.
Саме в нічку на Андрія
Відбувається затія –
Споконвічне ворожіння,
Застосовують всі вміння.
Так ворожать аж до ранку
І у хаті, і на ґанку,
І штахети обіймають,
Бо весілля всі чекають.
Ще й збирають вечорниці,
Обговорюють дрібниці,
Щоби чогось не забути
І в дівках весь вік не бути.
13.12.2021 р.
Свидетельство о публикации №121121308829