Володимир Висоцький
Коли Всесвітня..вередлива ..Повінь..Знов повернулась в Лоно Берегів..Із Піни...що вирує..наче Сповідь..На Землю повернулася Любов..І тихо розлилась між Берегами..І вірила..що жити буде знов.І все ж таки на Світі дурні є..Що Серце віддають комусь своє..І не чекають марних обіцянок..І думають ..що завжди буде так..Вони раптово..потрапляють в такт..Такого ж неймоввірного Кохання. (Приспів)Застелю закоханим Лани..Хай у Снах кохаються Вони..З Вірою співаю ..і Молюсь..А молюсь..тому що я Люблю..........Багато буде Горя І Страждання..Адже в Коханні завжди буде так..Ті двоє..що ідуть в випробування Чекаюють від Життя магічний Знак..Та марні їх Надії..сподівання..Їх розділяє Доля саме так..(Приспів)Я Поля влюбленнным постелю..Пусть поют во Сне и Наяву..и т.д.
© Copyright: Владимир Чёрный, 2021
Свидетельство о публикации №121121306674
Свидетельство о публикации №121121306674
Рецензии