Вiдлуння

Эхо любви
(Р. Рождественский)

Покроется небо пылинками звезд,
и выгнутся ветки упруго.
Тебя я услышу за тысячу верст.
Мы — эхо,
Мы — эхо,
Мы — долгое эхо друг друга.

И мне до тебя, где бы ты ни была,
дотронуться сердцем нетрудно.
Опять нас любовь за собой позвала.
Мы — нежность,
Мы — нежность.
Мы — вечная нежность друг друга.

И даже в краю наползающей тьмы,
за гранью смертельного круга,
я знаю с тобой не расстанемся мы.
Мы — память,
Мы — память.
Мы — звездная память друг друга.

ВІДЛУННЯ
Покриється небо намистом зірок,
і вигнуться гілки стражденно.
Почую й на відстані кожен твій крок.
Ми — ехо,
Ми — ехо,
Відлуння ми вічне взаємне.

До тебе мені, де би ти ні була,
торкатися серцем довічно.
Нас знов за собою любов позвала.
Ми — ніжність,
Ми — ніжність,
Взаємне голублення вічне.

І навіть в полоні жахливої тьми,
за гранью смертельного кола,
Ніколи з тобой не розлучимось ми.
Ми — пам`ять,
Ми — пам`ять,
Ми — пам`ять взаємна зіркова.