Нема в серцях глядацьких брами

Актор, театр, лаштунки, сцена
І повна зала глядачів,
Яка неначе полонена.
Ще хто б зіграти так зумів?

Так тільки в КХАТі можуть грати,
Творити можуть там дива,
І слово, й образ поєднати,
Всю гру душею прожива.

Майстерно зіграно «Йоганну»,
Чудові образи й слова,
Так показать рабинь і панну…
Виставу всю тепло трива.

Німіє зала й аплодує,
Тамує подих не на мить,
Усе у пам’яті гаптує,
Ніщо цих вражень не приспить.

Душевна повниться криниця,
Мистецтво з ними буде жить.
У чому ж їхня таємниця?
Такая гра думки п’янить.

Зуміли в себе закохати
Серця і душі глядачів,
Цього і слід було чекати,
Це добре видно і без слів.

Відкриті завжди глядачеві,
Вам оплески, тепло й любов,
Подяка кожному митцеві
І зустрічі чекати знов.

А зустріч вже не за горами,
Й збереться зала глядачів,
Нема в серцях глядацьких брами,
Бо КХАТ зробити це зумів.

12.12.2021 р.


Рецензии