Я вчора не гадала на Андрія.
Бо розгубилася..
Моє життя,-
То стежка серед скель до вівтаря.
Посеред степу жовтого,
В блакиті неба, дивовижного буття:
Що так любила, та не вберегла.
Не вміла, не хотіла, не змогла..
Зима чомусь, так швидко налетіла..
І йду в полоні тіні, я до свого вівтаря.
І соромно.
Подвійну ціну заплатила,
Зріклась себе і друзів, мрій.,
Того шаленого, скаженого життя:
Де посмішка метеликом летіла.
Я вчора не гадала на Андрія.
Великий Боже, пошепки скажи:
Що подолаю скелі, кручі, кригу..
І відчай мій.
Дівчата,-не гадайте на Андрія.
І в барвах веселкових, радісних
Відлунням спокою нехай тече життя..
Щоб в зимку не іти по скелям.
Складний і довгий шлях до того вівтаря.
Я вчора не гадала на Андрiя
© Copyright: Леся Краснодубец, 2021
Свидетельство о публикации №121121304323
Свидетельство о публикации №121121304323
Рецензии