«Пожалій», «пожалій», – так і чути у кожному вірші,
хоч нема ані сліз, ані відчаю, ані жалю.
Але так вона чисто і щиро чуття свої пише,
що читаю її і за кожний рядочок боюсь.
«Співчувай», «співчувай», – знову віршем простягнуто руки.
Співчуваю... Інакше людині не можна повік.
Співчуваю і втратам її, і розлукам-розпукам.
І в своїх співчуттях відчуваю, що я – чоловік.
Поетеси – то щирі жінки... І у віршах жіночих
Бог дає зрозуміти, що щирість ця – не для юрби.
Вірш жіночий читати – вдивлятись в оголені очі,
у яких щира жінка жада: «Полюби!», «полюби!».
Поетеси - то щирi жiнки...
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121121302315
Свидетельство о публикации №121121302315
Рецензии
